Друк

 

Якщо дивитися на світ через розбите скло, світ завжди буде здаватися розбитим, стверджує доктор Ліббі Уівер, автор книги «Синдром білки в колесі: Як зберегти здоров'я і зберегти нерви в світі нескінченних справ». Незважаючи на те що мова в основному йде про «синдром виснаженої жінки», Уівер також дає універсальні поради - як позбутися від нав'язаної картини світу і зрозуміти свої справжні цілі і бажання. «Теорії і практики» публікують фрагмент видання, яке в лютому випускає «Альпіна Паблішер».

 

Переконання і поведінка.

«Синдром білки в колесі: Як зберегти здоров’я і нерви в світі нескінченних справ».

Кожна людина більше за все боїться, що вона не достатньо хороша і її не будуть любити. Ми народжуємось такими. Це основи людської психології. Без любові людська дитина помирає. Діти інших тварин – ні. Це не вигадана концепція. Це закладено в нас на найглибшому рівні.

Однак, в дорослому віці життя в любові приємне, але не є необхідним для виживання. Коли ми живемо так, ніби не можемо без любові і робимо все що завгодно, щоб нас не відштовхували, ми поводимо себе ніби діти. Проблема в тому, що більшість з нас поняття не мають, що роблять. Ми не розуміємо, що зазираємо в холодильник після ситної вечері, щоб не відчувати себе відштовхнутими. Ми говоримо: «Нам просто чогось хочеться». Ми переконані, що заслужили це після цілого робочого дня. Але поведінка – це лише вираження наших переконань, однак більшість з нас засвоїли переконання, ще до того, як стали достатньо дорослими, щоб думати самостійно. І якщо ми не поставимо під сумніви свої переконання, ми будемо дивитись крізь цю призму на будь яку ситуацію.

Ми живемо в еру шаленого темпу. Люди очікують від себе і від інших негайних дій і комунікацій – мобільний телефон завжди з собою, відповідь на повідомлення по електронній пошті від вас очікують протягом декількох хвилин, в супермаркетах є всі можливі продукти харчування, відповідь на будь яке запитання легко отримати з допомогою Google, соціальні мережі потребують цілодобової  і щоденної присутності. До настання цієї ери відчуття того, що ми недостатньо хороші, нас не люблять і відкидають, виражалося в тому, як ми їли, витрачали гроші, говорили з оточуючими і т. д. Все це, як і раніше актуально. Однак в століття стрімкості і швидкості з'явився ще один, більш очевидний, більш інтенсивний та, на мій погляд, більш шкідливий спосіб виразити це відчуття. Жінки вважають, що вони повинні намагатися всім догодити, щоб їх ніколи не відкидали, і навіть не усвідомлюють, що роблять це. Щоб всім догодити, зробити все, що вони «повинні», щоб нікого не підвести і щоб їх не відкинули, вони розвивають бурхливу діяльність. Навіщо вам це, якщо тільки десь в глибині душі вам не здається, що від цього залежить ваше життя? Я серйозно. Як я люблю говорити, вся справа в любові. Завжди.Мій улюблений автор Джинін Рот, каже: «Ми всі живемо згідно інструкцій, отриманих десять, тридцять або п’ятдесят років тому від людей, в яких сьогодні ми б навіть не спитали дорогу. Ми зробили висновки з того, що відбувалось навколо нас в ранньому дитинстві, але не усвідомлюємо цього. Ми просто думали, що коли в батька на обличчі «такий» вираз, він задоволений, сумує, сердиться, чи от-от зірветься. І коли мати «так» зітхає, це означає, що вона розчарована, втомилася або відчуває полегшення. Ми так думали. Мати або батько не говорили нам, що вони відчували в ті хвилини. Ми спостерігали за ними і за життям навколо, і у нас формувалися уявлення про те, як влаштований світ. Проте, це наша версія світу, тому, коли розмовляєш з близнюками про їхнє дитинство, починаєш сумніватись, що вони виросли в одній сім’ї. Нижче я перерахую декілька прикладів, щоб ви краще зрозуміли, про що йде мова. Якщо ми часто чули: «Не будь такою самозакоханою! Людям це не подобається», то починали думати: «Якщо я хочу, щоб мене любили і приймали, потрібно бути сірою і непомітною, потрібно бути простішою». Ще один приклад. Якщо ми бачимо, як батьки сперечаються про гроші, якщо гроші стають джерелом конфлікту в сім'ї, або навпаки, якщо про них ніхто, ніколи не говорить, ми робимо наступні висновки: «Якщо я хочу щастя в сімейному житті, краще ніколи не говорити, не думати і не піднімати питання про гроші».

Ми оцінюємо ситуації і надаємо їм значення. І на основі цього формуються наші переконання, які потім визначають, якими ми себе бачимо  як ми себе бачимо, і потім все життя робимо так, ніби реальність, це і є наші суб’єктивні переконання: «В мене ніколи не буде достатньо цього і цього»; «Я повинна підтримувати світ»; «Мене не будуть любити, якщо я не буду стрункою, багатою, зі всіма погоджуватись». Ми вважаємо, що наше бачення ситуації це є реальність, а по іншому бути не може і підкріплюємо переконання діями. Більшість з нас навіть не знають в що вірять. Ми переконані в правильності того, що бачимо і відчуваємо і не розуміємо, що наше бачення залежить від нас самих, а не від реального стану речей. Нам навіть не приходить в голову, що наша система переконань суб’єктивна, що одну і ту ж ситуацію можна інтерпретувати великою кількістю способів. Як добре виразилась Джинін: «Поки ми не признаємо і не скажемо вголос наскільки наша версія реальності залежить від інструкцій, отриманих від людей, в котрих ми б сьогодні не спитали на вулиці дорогу, наше емоційне, фінансове і духовне життя буде заморожене в минулому, спотворене переконаннями, які не відповідають нашим сьогоднішнім ідеалам і цінностям, не відповідають тому, ким ми стали».

Якою б оптимістичною і позитивною я не була, мені не вдалось повністю замінити одні переконання іншими, користуючись лише афірмаціями. Без сумнівів вони корисні. Вони допомагають переключитися на позитивну сторону подій і сподіватися, що життя має бути кращим. Але ви можете повторяти по тисячі разів в день: «Я достойна любові», ви можете наклеїти записки: «Я супер успішна», в машині, на дзеркалі, на екрані комп’ютера, на стакані, але якщо у вас в психіці закріпилось переконання, що ви не достойні любові, яке сформувалось ще до того, як ви навчились говорити вам буде легше лише на мить. А все тому, що ви самі собі не вірите. Якщо ви не зруйнували свої  фундаментальні переконання, афірмаціям не буде на чому закріпитись і їх вплив буде не довгим. Зрозумійте мене правильно. Обов’язково перевіряйте афірмації. Вони насичують душу. Просто я ще не зустрічала людину, яка одними афірмаціями позбавилася б від переконань закладених в неї з самого початку її життя на землі. Обов’язково зберігайте позитивний настрій і повторяйте, що любимі. Але, щоб зміни були довготривалими і стійкими потрібно як слід розібратись з своїми переконаннями.

Коли люди говорять: «Твої переконання визначають твій досвід», замисліться про це. Якщо вам здається, що в добі недостатньо годин, що ви завжди будете жити в бідності, що ви завжди будете повною, так воно і буде. Іншими словами, якщо ви дивитесь на світ через розбите скло, світ здається розбитим. Ми завжди діємо у відповідності до своїх переконань і оскільки дії мають наслідки, переконання проявляються в різних ситуаціях. Діючи згідно переконанням ви бачите результати своїх дій повсюди. Саме це відбувається, коли ви купуєте машину визначеного кольору, марки і моделі. Раптом ви починаєте бачити ці машини повсюди! Здогадались, що я хочу сказати? Вони завжди були! Просто ви налаштувались їх не помічати. Переконання працюють аналогічно. Ви всюди бачите докази того, в що ви вірите і ні за що не помітите незмінну кількість прикладів, що доводять неспроможність ваших переконань.

Звичайно, до змін ведуть різні дії. Признати і назвати свої переконання недостатньо. Але судячи з мого досвіду в сфері людського здоров’я, досягнути довготривалих змін неможливо якщо не усвідомити глибоко – вкорінене переконання, яке керує поведінкою. Якщо ви не усвідомлюєте, що бачите речі не такими, які вони є насправді, якщо не розумієте, що бачите себе, свою сім’ю, своє відношення до їжі, грошей і миру в світі уявлень, які сформувались в ранньому дитинстві, ви вірите, що бачити світ по іншому неможливо. Ви знаєте тільки те, що відчули самі і якщо оточуючі описують світ по іншому, ви просто їм не повірите.

Як знизити темп.

Багато жінок поняття не мають, як знизити темп. І коли я говорю, що потрібно просто бути, тому що, ми тут для життя, а не для безкінечної кількості справ, я бачу те, що вони старанно приховують – що вони швидше підуть і запхають голову в відро з льодяною водою, а ніж здадуться. Тому я даю їм завдання. Я пропоную жінкам способи повернути спокійний і вільний простір в своє життя. Я пропоную їм детально, по доброму, а не осуджуючи розібратись, що привело їх до постійної біганини за тим, чого вони хочуть досягнути. Це необхідно. Після цього потрібно піти далі. Тому що справа не в тому, чого ви досягнете: більшого розміру рахунку, відсутності кредиту, більш стрункої фігури, а в тому, як ви будете себе почувати отримавши бажане. І  мене ще не було жодної пацієнтки, яка в кінцевому результаті не побачила б, що насправді потребує любові (незалежно від того чи є в житі любов чи ні). І в цей момент в мене завжди течуть сльози, тому що я знаю, її життя ніколи не буде таким як раніше. Тому що вона нарешті зрозуміла, що те, що вона шукала, до чого безперервно прагнула знаходиться в ній самій. Спокій і безтурботність дозволяють побачити і відчути це. Вона народилася такою. Вона просто забула. І швидше за все, забуде знову, тільки в наступний раз не так ґрунтовно. І так, як я і сказала робити одне і  те ж знову і знову, рік за роком і очікувати іншого результату – це безглуздя. Однак, ми ніби впадаємо в транс на десять, тридцять років, на деякий час, на все життя, роблячи все можливе, щоб стати краще. (Ніби ми недостатньо хороші!). І не помічаємо, що робимо одне і те ж, а життя не змінюється. Ми думаємо, що просто потрібно спробувати іншу дієту, другу програму тренувань чи менше їсти – і все зміниться. Перше, що потрібно зробити, це перестати сидіти на дієті.

Список справ.

Я в жодному разі, не хочу сказати, що протягом дня не потрібно робити жодних справ! Я живу в тому світі, що і ви. В мене теж є список справ з якого ніяк не вдається викреслити все. А я обожнюю викреслювати справи з списків. Раніше я настільки це любила, що якщо робила щось, чого не було в списку, то спочатку додавала це завдання, щоб тут же його викреслити і порадіти, що я зробила навіть більше ніж планувала! Проблема не в самих справах. Проблема в відношенні до них, яке впливає на ваше здоров’я і переконання яке стоїть за відношенням. Якщо ваш список справ складає вісімсот пунктів, ви можете або почати панікувати і психувати або відчути землю під ногами, зробити глибокий вдих – видих, протягом більш ніж 11 секунд і признати, що у вас в списку вісімсот справ. Будете ви в подавленому стані, чи спокійні, кількість справ не зміниться, але ви можете вибрати відношення до них. Щоб спокій і врівноваженість стали вашим звичайним робочим станом, доведеться потренуватись. Вам потрібно підтримувати себе способами, що допомагають зберегти спокій (а не розраховувати на три подвійних лате, щоб нарешті прокинутись вранці) і розібратись, що привело вас в тривожний стан. Були причини фізичними і біохімічними, (наприклад надто багато кофеїну в першій половині дня), чи емоційними? Чи і ці і інші одночасно?

Хороша дівчинка.

Коли ви задумуєтесь про причини, через які крутитесь як білка в колесі, чи не приходить вам в голову ось що: вас виховували зразковою дівчинкою і ви так боїтеся проблем, що все життя намагаєтеся робити все можливе ще до того, як вас про це попросять? Або навіть до того, як на вас накричать, що ви чогось не зробили? Або ви не хочете, щоб вас критикували? Тут немає правильної чи неправильної відповіді. Ми не будемо оцінювати добре це чи погано, що вас так виховали. Наша поведінка може одночасно як приносити нам користь так і шкодити.

Мене дуже хвилює, чому ви робити те, що робите, тому що ви можете вибрати поведінку яка йде на користь здоров’ю і відмовитись від того, що йому шкодить. Доки ви не розберетесь з руйнуючою поведінкою в тих сферах життя, де вона проявляється, і не знайдете її причин зміни будуть даватися складно. Ви весь час будете повертатись до старих звичок. Мене хвилює, що якщо ви живете під впливом невірних переконань, від яких не можете відмовитись, вам доводиться бути маленькою, зразковою дівчинкою. І хоч це ймовірніше за все робить вас доброю і приємною людиною, ви ризикуєте перетворитись в виснажену жінку  і зіткнутися з усіма вихідними з цього наслідками для здоров'я, якщо живете в такому стані досить довго. Постійне прагнення не бути відкинутою ... Чого воно вам варте?

Тати і дочки.

Зараз я скажу важливу річ. З емоційної точки зору – найважливішу в цій книзі. Я ще не зустрічала жодної виснаженої жінки, чиє серце не було б розбите батьком. Ви доросла жінка, і ваш батько, або  як і раніше залишається вашим героєм, або розчарував вас ще в дитинстві. У дорослому віці ви можете усвідомити і змиритися з цим, але я хочу сказати, що з татами можливо тільки два варіанти: герой чи причина печалі. Якщо батько як і раніше ваш герой, то у вашому житті не буде місця чоловікові-партнеру. Ну а якщо такий все ж є, він грає другорядну роль: що б він не робив, йому ніколи не зрівнятися з вашим батьком. В цьому випадку ви не будете постійно втікати. Ви будете господинею власної долі. І ви в меншості. Але якщо тато розбив вам серце, причиною розчарування могло стати щось дуже важливе, наприклад смерть, чи погане відношення до вас, чи до інших членів сім’ї чи близьких людей. Можливо його поведінка причиняла біль лише вам, а інші нічого не помічали. Недбалі зауваження здавалися образливими, але їх можна було так інтерпретувати. Мимовільна фраза, що ви коштували купу грошей, наприклад. А одну з моїх недавніх пацієнток зачепила фраза: «Ти зовсім, як твоя мама». Можливо він завжди пізно забирав вас зі школи. Припустимо, ви були емоційно - незрілою дитиною і не розуміли, що він весь час спінюється, тому що багато працює. А все для того, щоб платити за будинок, в якому ви жили і освіту, яку він хотів, щоб ви отримали, аби перед вами відкрились кращі можливості в житті. Все, що ви знаєте, це те, що його ніколи не було поруч, коли він був потрібен, і мабуть, це ваша провина.

Одна моя близька подруга відчувала себе зрадженою батьком і сердилась на нього тридцять два роки, тому що він помер від раку, коли їй було дев’ять років. Сорока однорічна жінка сказала мені: «Який батько залишає дев’ятирічну дочку», так, ніби він покинув ї, а не помер. Ніби в нього був вибір! Навпроти мене сиділа доросла жінка і говорила те, що відчувала дев’ятирічна дівчинка. Батько помер і мамі довелось іти працювати. Моя подруга почала бачити її набагато рідше і з фінансової точки зору їхнє життя стало складнішим. В її очах, з її точки зору батько її покинув, і їй весь час не вистарчало грошей. Одна із найпрацьовитіших жінок, яких я зустрічала, вона прагнула подбати про кожну сторону свого життя. І такою вона стала в результаті ситуації, яка викликає глибоке співчуття. Звичайно, минуле вплинуло на її характер. З боку це абсолютно зрозуміло і викликає величезне співчуття. Втратити батька в такому ранньому віці – дуже важко.

І ви теж поводите себе опираючись на переконання. Якщо ви ніколи раніше не задумувались про це, ви відноситесь до себе без жодного співчуття. Не усвідомлено, ви швидше за все досить суворо себе судите. Проте необхідно проявляти до себе доброту, щоб позбутися від поведінки і переконань, які змушують вас на все погоджуватись, а ще критикувати себе, коли ви не відповідаєте надто високим вимогам, які до себе ставите. Досить вже звинувачувати себе, коли ви рідко телефонуєте мамі або найближчим друзям, не говорячи вже про електронну пошту, на яку ніколи не відповідаєте. В результаті цього всього ви втратили здатність по справжньому відпочивати. Час закінчувати з поведінкою, що шкодить вашому здоров’ю.

Тому, коли батько (скоріш за все, навіть не усвідомлюючи цього), зачепив ваші почуття, ви вирішили, що маєте бути красивіші, стрункіші, вищі, розумніші, щедріші, добріші, миліші, менше хвилюватись, більше турбуватись. І все для того, щоб він вас любив. Який би висновок ви не зробили, з цього і народилась ваша поведінка.

Розумієте, люди зроблять набагато більше для того, щоб уникнути болю, а ніж для того, щоб отримати задоволення. Так ми влаштовані. Ми повинні виживати і тому, коли ви робите все можливе, щоб батько, живий він, чи ні, похвалив вас, пишався вами і любив вас, ви перетворюєтесь в вимотану жінку. Технології дозволяють це. Ви робите вибір не усвідомлено, тому що часина вашої нервової системи налаштована на виживання. Проте дорослим, логічним розумом, ви розумієте, що коли живете в такому стресі, ви шкодите своєму здоров’ю (про це йшлося в попередніх розділах), і можете ускладнити стосунки з тими кого любите більш за все на світі. Тому, вивчайте свої історії. Дивіться на них новим поглядом. Час, побачити світ таким яким він є насправді, а не дивитися н нього очима дитини, якою ви колись були. Час взяти відповідальність за себе і свій вибір. Розуміння того, що рухає вашим вибором (бажання не бути відштовхнутою), все змінить.

Починаючи розбиратись в вигаданих вами історіях, розмовляйте з собою як з любленою дитиною, щоб в цій ніжності страх бути недостатньо хорошою зник і більше не визначав вашу поведінку. Чим більш усвідомлено ви будете жити, чим краще станете відчувати кожен момент, тим ясніше побачите, що ви чудові. В світі немає жодної маленької дівчинки, яка з народження не знала б, що вона чудова. Ми втрачаємо ці знання. Таке життя! Дівчатка втрачають це розуміння в різний час, але в будь кому випадку втрачають. І я думаю, ми проводимо залишок життя намагаючись знову відчути себе так само – з допомогою їжі, шопінгу, досягнень на роботі, роблячи щасливими інших. Але якби ви знали, яка ви насправді, ви були б вражені!

В кожної людини своя історія. В кожного є причина, через яку він такий, який є. Намагайтесь не забувати про це, так як це допомагає не засуджувати інших.

Про це добре сказав далай лама: «Основа гуманності – в співчутті і любові», тому навіть якщо декілька людей просто постараються створити мир і щастя навколо себе і діяти відповідально і добросердечно по відношенню до інших, вони зможуть позитивно вплинути на оточуючих.

А Тоні Роббінс каже: «Чим більше ви визнаєте найкраще в інших, тим більше вдячності відчуваєте за якості, що роблять їх такими, якими вони є. Чим більше ви виражаєте вдячність тим більш живими і успішними відчуваєте себе, і тим більше ви здатні оцінити найкраще в собі».

 

 

Джерело: https://theoryandpractice.ru/posts/15740-effekt-razbitogo-stekla-pochemu-postoyannoe-zhelanie-vse-uspet-meshaet-dobivatsya-tseley

Copyright 2013. Психолог у Львові || Психотерапевт Львів || Послуги психолога Львів || Психологічна студія СЕНС || Google+ Joomla 1.7 templates. Custom text here