Друк

 

Вирішуйте проблему невпевненості у собі, встановлюючи цілі та очікування (Джеймс Клір)

 

Іноді з’являється неприємне відчуття, що поки інші рухаються вгору у кар’єрному розвитку, видають власні книги або стають успішними в своїй галузі, ви боретеся з собою, щоб хоча б почати робити що-небудь. Але насправді кожен сумнівається у собі. І питання лише в тому, як не зациклитись на самокритиці і продовжувати крок за кроком йти до свого успіху.

 

Коли я тільки починав писати, більше року я нікому не показував своїх робіт і писав лише для себе, аж доки не опублікував першу статтю на своєму сайті JamesClear.com. Спочатку мені було легко. На мене ніщо не тиснуло. Ніхто не спостерігав за моєю роботою. Не було якихось очікувань. Я писав про те, про що я хотів написати. Я писав, тому що я хотів викласти свої думки на папір. Я писав, тому що відчував, що маю писати.

Через кілька місяців після того, як мої роботи стали публічними, ситуація почала змінюватися.

Коли моя  аудиторія зросла, я помітив, що я почав дуже критично ставитися до  своїх робіт. Спершу я був просто щасливий від того, що мені вдавалось викласти свої ідеї на папері, але тепер мене не полишало відчуття, що я повинен викладати лише "хороші" ідеї. Я почав порівнювати свої нові роботи в моїми найпопулярнішими статтями. Я почав постійно порівнювати будь-що написане з моїм внутрішнім стандартом “хорошості” і “поганості”, хоча я навіть точно не знаю, що це означає.

На щастя, я не дозволив моєму внутрішньому критику заборонити мені писати. Я вважав, що це є частиною творчого процесу. І сказав собі, що самокритика та невпевненість в собі  є обов’язковою платою, яку я мушу віддати за те, щоб рухатись далі і виконувати свою роботу краще.

У певному сенсі це правда. Всі стикаються з невпевненістю в собі - художники, митці, підприємці, спортсмени, батьки. Але в дечому я таки помилявся. Невпевненість у собі не є тією ціною, яку ви повинні заплатити, щоб стати кращими. Давайте поговоримо про те, чому.

 

Внутрішня гра в теніс

 

Я тільки-но закінчив читати книгу, яка була в моєму списку для прочитання, “Внутрішня гра в теніс” Тімоті Голві (“The Inner Game of Tennis”, Timothy Gallwey). Це книга не лише про теніс, але й про життя.

Зокрема, одна цитата Голві змусила мене зупинитися і переосмислити мої перші спроби написання текстів і сумніви у собі:

"Коли ми садимо трояндове зернятко в землю, ми помічаємо, що воно дуже маленьке, але ж ми не починаємо критикувати його за те, що воно “зовсім не схоже на троянду”. Ми ставимось до нього, як до зернятка, і просто даємо йому те, що необхідно насінині – воду, догляд та добрива. Коли пагінець троянди вперше пробивається крізь землю, ми не засуджуємо його за незрілість і нерозвинутість; ми також не критикуємо пуп’янок, за те,  що він не розпускає пелюстки, ледь з’явившись на світ. Ми зачаровано спостерігаємо за процесом народження квітки і даємо їй ту турботу, якої вона потребує на кожній стадії свого росту. Троянда є трояндою від того моменту, коли вона ще є зернятком і аж до того часу, коли вона помре.  У ній впродовж цього часу міститься весь її потенціал. Вона неначе постійно перебуває у процесі змін, але в кожному своєму прояві, в кожен конкретний момент, троянда вже є досконалою – адже вона є саме такою, якою повинна зараз бути”.

Прагнення ставати кращим і задоволеність собою не є протилежностями, але ми часто припускаємось помилкової думки, що це несумісні речі. З одного боку, експерти говорять нам, що ми повинні бути “тут-і-зараз”,  в стані майндфулнес, в гармонії з собою і своїм життям, незалежно від результатів. З іншого боку, коучі та чемпіони переконують нас, що успішні люди постійно працюють над собою, що ми не повинні бути цілком задоволені собою, і ніколи не повинні зупинятись на досягнутому.

Однак, зернятку троянди вдається бути і тим, і тим.

Як каже Голві, в жодній з точок росту трояндового зернятка ми не відчуваємо розчарування щодо того, яким воно зараз є. В кожен момент часу воно є саме таким, яким і має бути. У той же час, у зерняті закладений неймовірний потенціал до змін та розвитку. Трояндове зернятко ніколи не припиняє рости. Воно постійно прагне до наступного рівня розвитку. Кожного дня зернятко рухається вперед, і кожного дня це відбувається саме так, наче інакше і бути не могло.

 

Чи потрібно критикувати себе на шляху до успіху?

 

Чи повинні ви почуватись нещасними від роботи, щоб ставати кращими? Чи справді критика оточуючих робить нас кращими?

Не думаю. Наполеглива праця є тим, що робить вас кращими. Вправляння у ваших вміннях та їхній розвиток є тим, що робить вас кращими. Вміння закохатись в щоденну рутину є тим, що робить вас кращими.

Звісно, простіше сказати, ніж зробити. Коли я помічаю, що знову зациклююсь на самокритиці, то, щоб повернути себе в правильне русло, я використовую таку стратегію: я намагаюся пам'ятати, що кожен мій результат це просто проміжна точка у спектрі спроб.

 

 

Ось кілька прикладів де ви можете це застосувати:

Написання текстів. У цьому випадку спробами можемо вважати "кількість опублікованих статей".

Тоді точка А – знайти своїх перших 1000 читачів.

Точка В – написати свою першу книгу.

Точка С – світове визнання ваших робіт.

Ви починаєте з відносно невеликих цілей, і навіть якщо ваша початкова мета - просто виробити звичку до написання текстів, потім ви можете вирішити, що це не межа ваших можливостей. Так що ви можете реально управляти вашим очікуванням, не засуджуючи та не знецінюючи себе.

 

Підприємництво. У цьому випадку, спроби можуть полягати у "кількості років у бізнесі" або "кількості результативних дзвінків":

Точка А - заробити $ 10 000.

Точка B - заробити $ 100,000.

Точка С - заробити $ 1,000,000.

 

Атлетика. У цьому випадку спроби - це "вага піднятої штанги" або "кількість спринтів":

Точка А - 100 фунтів.

Точка B - 300 фунтів.

Точка С - 500 фунтів.

 

Фотографія. У цьому випадку спробами може бути "кількість зроблених світлин " або "кількість виставок у галереях":

Точка А  - продаж першої світлини.

Точка B  - показ ваших робіт на виставці.

Точка С  - можливість жити за рахунок гонорарів від вашої роботи.

Кожен результат, який ви отримуєте, -  це просто точка вздовж прямої спроб і часу. Яку кількість спроб потрібно зробити, щоб дійти до певної мети, залежить від обставин вашого життя, вашого досвіду, підготовки, і багатьох інших факторів. Спектр спроб для кожної людини є унікальним: ваш спектр відрізнятиметься від мого.

Важливо розуміти, що тільки тому, що ви перебуваєте в точці А,  а хтось інший у точці С, ще не означає, що ви щось робите не так. Насправді немає поганої або хорошої роботи. Так само, як ми не можемо сказати, що зернятко троянди є чимось гіршим, ніж трояндовий кущ. Є тільки часові етапи і певна кількість спроб.

Позбудьтеся звички ставитись до себе як хорошої чи поганої людини. Припиніть зациклюватись на окремих результатах. Якщо ви поки що не досягли певної точки, то немає ніякої необхідності засуджувати себе через це. Ви не можете змусити  час рухатись швидше, і ви не можете змінити кількість необхідних спроб, які ви вже зробили до сьогоднішнього дня. Єдине, на що ви можете впливати -  це ваші майбутні спроби.

 

James Clear,

джерело

 

 

Copyright 2013. Психолог у Львові || Психотерапевт Львів || Послуги психолога Львів || Психологічна студія СЕНС || Google+ Joomla 1.7 templates. Custom text here