Друк

Про шкільні оцінки та самооцінку

 

Шкільні роки… Як багато подій виринає у пам’яті, коли ми згадуємо про свою школу! Це спогади і про безтурботні дитячі роки, і першу вчительку, а ще про пустощі однокласників, і, звичайно, про шкільні оцінки. Саме з шкільними оцінками пов’язана маса переживань маленьких школярів. І це недаремно, адже в шкільному віці під впливом того, які оцінки заповнюють твій щоденник та що про тебе говорять вчителі та однокласники, формується й дитяча самооцінка.

Про необхідність мати хорошу або «адекватну» самооцінку для успішного розвитку дитини ми останнім часом чуємо дуже багато. Що ж це воно таке ця самооцінка і чому про неї так багато говорять? Як зрозуміло з самого терміну «самооцінка» це те, як я оцінюю себе сам, оцінка самого себе. База самооцінки формується ще у глибокому дитинстві і є фундаментом для побудови особистості. Надалі, залежно від того, яка думка складеться про себе у дитини відбуватиметься подальший розвиток її характеру, успішність в діяльності, і навіть те як складатимуться її стосунки з іншими людьми.

Парадокс самооцінки полягає у тому, що до підліткового віку дітки не вміють оцінювати себе самостійно. Така здатність з’явиться у них близько дванадцяти років разом з можливістю протиставити себе авторитетові. То ж звідки дитина дізнається хороша вона чи погана? Спершу у сім’ї, коли визначається з тим чи люблять її, чи приймають такою як вона є, супроводить її успіх чи невдачі, а потім у молодшій школі, залежно від начальних досягнень. Саме у школі закінчує формуватись загальна самооцінка, яка є найбільш стійкою та постійно нагадуватиме про себе протягом подальшого життя.

Що відбувається з самооцінкою дитини під час навчання у школі? В шкільний період особливого значення для дитини набуває питання «наскільки я компетентний, умілий?». Про це діти дізнаються орієнтуючись в першу чергу на шкільні оцінки. І залежно від оцінки вчителя самі діти починають себе та своїх однолітків вважати відмінниками, середняками чи двійочниками, хорошими чи поганими учнями. При цьому вони приписують представникам цих груп відповідні якості та характеристики. От і виходить, що оцінка шкільної діяльності зрештою визначає соціальний статус дитини та переноситься на особистість в цілому. В результаті у відмінників розвивається завищена самооцінка, а у дітей, які з тих чи інших причин потрапили у категорію «відстаючих» поступово падає впевненість у собі та власних силах. Як допомогти дитині набути не лише знань з математики чи мови, але й уміння вирішувати життєві труднощі, зберігаючи позитивне ставлення до себе та впевненість у власних силах?

Початок відвідування школи. Перш за все слід правильно обирати час для початку відвідування школи. Хоча зараз і прийнято віддавати дітей до школи у шість років, а інколи батьки просять щоб дитину прийняли ще у п’ять, оптимальним для початку навчальної діяльності є сім років. Чому? Тому, що за статистикою близько половини шестирічок ще не готові до шкільного навчання. І не тому, що вони не мають достатніх інтелектуальних знань. Причина криється в іншому – у них ще не розвинулась так звана «шкільна готовність», без якої немає і мотивації до навчання. Саме тому необхідно проходити дошкільне тестування та співбесіду з шкільним психологом. Якщо ви не впевнені чи віддавати дитину до першого класу, краще звернутись по консультацію до дитячого психолога.

Труднощі у навчанні дитини. Що робити, якщо дитина не хоче вчитись або не справляється з яким-небудь навчальним предметом? Дуже важливо якомога швидше зрозуміти у чому трудність та допомогти дитині впоратись з проблемами. Інакше, вони накопичаться і дитина потрапить у ситуацію тривалого неуспіху, коли їй постійно щось не вдається. Уявіть собі, якби на роботі вам постійно говорили: «ти поганий працівник», «ти не справляєшся», «тобі тут нічого робити», працювати не дуже хочеться, чи не так? А для дитини узагалі життєво необхідно зберігати хорошу думку про себе, їй важливо знати, що щось вона вміє робити добре. Тоді у неї з’являється віра у свої сили та інтерес до навчання. Якщо ж у дитини постійно щось не получається, то задля самозбереження, у неї включаються так звані захисні реакції. В поведінці можуть проявлятись агресія або навпаки замкнутість і дратівливість, занурення в фантазії або втеча в хвороби. Ще один розповсюджений спосіб реабілітувати свою самооцінку – компенсувати її в іншій діяльності чи середовищі. Такий спосіб небезпечний тим, що дитина може підпасти під негативний вплив вулиці та сумнівних друзів, від яких вона отримає таке бажане - «Молодець!», але вже зовсім за інші речі ніж навчання. У цьому випадку спотворюється система цінностей і дитина чує, що вона робить «круто», якщо прогулює школу, зриває уроки або вдало вміє обманювати дорослих.

Сходинки до успіху. Не секрет, що школа це не лише вивчення предметів та оцінки, але й набуття перших досвідів вирішення життєвих проблем. Щоб допомогти дитині навчитися вчитись, батькам треба докладати багато терпіння та праці. Необхідно допомагати дитині бачити свої сильні сторони, частіше хвалити за досягнення і… багато розмовляти. Не сварити і не звинувачувати за погану оцінку, а розмовляти, - обговорити з дитиною, як так трапилось, у чому вона бачить причину та спільно подумати як можна виправити ситуацію. В такий спосіб ви не лише не лише допоможете їй покращити оцінки, а ще й навчите долати труднощі, перетворюючи проблеми в задачі. Дуже доцільною тут виявиться теперішня дванадцятибальна система оцінювання, адже можна кожен бал перетворити на сходинку до успіху. Наприклад, сьогодні отримав за контрольну сім, отже наступною сходинкою буде вісім балів, отримав вісім, отже наступна – дев’ять і так далі. І обов’язково відсвяткуйте з дитиною перехід з однієї сходинки на іншу, адже це допоможе вашій дитині дізнатись про дещо важливішу у житті річ ніж шкільна оцінка, – що вона МОЖЕ досягати успіху.

А наступного разу, перед тим як ви вирішуватимете чи сварити дитину за погану оцінку, спробуйте задати собі одне запитання: що з вашого досвіду виявилося важливішим для життя – знання другого закону Ньютона чи все ж впевненість у власних силах?

Психолог-психотерапевт Франко Мар'яна

для журналу "Мамин Клуб", №6/2012 р.

Copyright 2013. Психолог у Львові || Психотерапевт Львів || Послуги психолога Львів || Психологічна студія СЕНС || Google+ Joomla 1.7 templates. Custom text here